Десять років тому, 12 серпня у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність при виконанні бойового завдання, загинув наш земляк Барбух Петро Петрович.
Дата: 12.08.2024 09:10
Кількість переглядів: 30
Десять років тому, 12 серпня у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність при виконанні бойового завдання, загинув наш земляк Барбух Петро Петрович. Нічим не розрадити рідних та близьких Воїна, загиблого у пеклі війни, у якого попереду мало б бути довге і щасливе життя, якби не війна...
Барбух Петро Петрович - навідник танкового взводу 3-ї танкової роти танкового батальйону 30-ї окремої гвардійської Новоград-Волинської Рівненської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 12 липня 1983 року в селі Жеребилівка Новоград-Волинського району Житомирської області. Закінчив загальноосвітню школу села Піщів Новоград-Волинського району.
Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
У березні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 30-ій окремій гвардійській Новоград-Волинській Рівненській механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0409, місто Новоград-Волинський Житомирської області).
З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
12 серпня 2014 року солдат Барбух загинув у бою в районі селища міського типу Никифорове Сніжнянської міської ради Донецької області. Танк Т-64, екіпаж якого (командир танку – старший лейтенант Абрамович, навідник - солдат Барбух, механік-водій – сержант Антонюк) прикривав відхід поранених військовослужбовців з блокпосту, вступив у нерівний бій з російськими танками. В ході бою, танк старшого лейтенанта Абрамовича здійснив таран російського танку Т-72, який рухався на нього на шаленій швидкості. В результаті зіткнення здетонував боєкомплект українського танку, екіпаж якого, з того часу, вважався зниклим безвісти. Тільки через тривалий час після бою, рештки солдата Барбуха були ідентифіковані завдяки експертизі ДНК.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (13.08.2015; посмертно), орденом "Народний Герой України" (19.09.2015; посмертно).
В цій біді немає байдужих. Це наш спільний біль, спільна втрата і спільне горе. Герої не вмирають, вони просто відходять у вічність і захищають нас з Небес. Їхня душа відчувається в кожному нашому подиху, в кожному стукоті серця. Вони залишаються з нами – щоб ми пам’ятали, якою ціною заплачено за кожний ранок, за кожний день.
Піщівська громада висловлює глибокі співчуття рідним.
Вічна пам'ять і слава Герою!
