Їх треба зупинити! Я не хочу, щоб ворог прийшов до мого дому й знущався з рідних, — десантник 95-ки Олександр
«У селищі Побєда, що на Донеччині, росіяни зайшли на позиції, зайняли 300 метрів окопних ліній. Це стало моїм фронтом роботи — я мав скидами з ударних дронів зачистити окопи, щоб не наражати наших штурмовиків на небезпеку. За два дні я багато ворога знищив скидами, та, на жаль, восьми росіянам вдалося втекти — бігли без броні та касок, — згадує десантник 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ ЗС України Олександр.
Побачивши роботу чоловіка, командування батальйону поставило завдання штурмовикам закріпитися на звільнених позиціях. Наші воїни швидко виконали завдання, але через декілька днів ворог почав наступ на ці позиції.
«Ми чули їхні розмови у перехватах, ворог розумів, що немає шансу, їх просто гнали назад на ці позиції, будь-який невірний крок і їх свої ж розстрілювали. Найбільше мене дивує, що вони лізуть і нічого не бояться, чують дрони – йдуть, працює кулемет – йдуть, робиш скиди – все одно йдуть» , — розповідає десантник.
Олександр вважає, що росіяни не бояться смерті, а навпаки шукають її в Україні. Серед ворогів немає людяності, вони кидають своїх, знущаються, вбивають, забирають чужі речі собі.
«Їх треба зупинити! Я не хочу, щоб ворог прийшов до мого дому, й знущався з рідних. Обов’язок кожного чоловіка захищати свої родини. Долучайтеся до лав ЗСУ!» — закликає десантник.
Сам Олександр міг, як то кажуть, відсидітися за кордоном, де він працював. Якраз напередодні різдвяних свят повернувся додому погостити у рідні. Проте довелося залишитися на довше, ніж планував. Так і зустрів в Україні повномасштабне вторгнення.
«Я нічого батькам не казав, що піду у військкомат, але вони якось самі це відчули. Мені зателефонував батько і я почув: «Сину, не їдь сам, я тебе підвезу», — згадує Олександр.
За матеріалами служби зв’язків з громадськістю 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України.
