21 вересня проводили в останню путь старосту села Піщів Яковенко Василя Дмитровича..
Сьогодні ми простилися з нашим шановним, дорогим колегою, другом, чудовим чоловіком, батьком,дідусем...найріднішою людиною....
Ми всі його дуже добре знаємо, але розповімо про життєвий шлях нашого Василя Дмитровича..
Народився в 57 році 26 лютого в селі Вирва Малинського району, Житомирської області.
Свій трудовий шлях Василь Дмитрович почав у 18 років,слюсарем,згодом поступив на навчання.
У 1982 році пішов служити до Радянської Армії. Одружився, народилися чудові син та донька. Василь Дмитрович для усіх був прикладом сім’янина та чоловіка. 2 вересня цього року Василь Дмитрович та Любов Іванівна відзначили 45 років спільного життя..
В часи ставлення нашої держави, на самом расколі срср,у 1990 році, Василь Дмитрович став у керма правління колгоспу імені Богдана Хмельницкого, села Повчино.
Це були важкі часи для України,та майже для кожного українця. Розпадалися колгоспи, банкрутіли підприємства, не було грошей .Але для Василя Дмитровича це був ніби то виклик, треба встояти, витримати удар, зберегти та примножити те, що довірили йому люди..Майже 10 років, Василь Дмитрович був батьком свого села..Дякуючи його заслузі в селі зробили асфальтовані дорогі,були побудовані молокозавод, хлібопекарня, будівлі відгодівлі та багато складських пріміщень, була побудована церква. Був повністтю оновлен автотракторний парк. Завдяки цьому люди були забезпечені працею та мали змогу отримувати заробітну плату, в ті тяжкі часи.
В 1999 році,Василь Дмитрович був призначений на посаду голови Корецької районної адміністрації. Пропрацював на цій посаді 4 рокі, потім був призначенний радником голови облдержадміністрації.
В 2020 році Василь Дмитрович знову встав до правління свого села Повчино..Завжди с посмішкою,але з впевненно робив свою справу,був на охороні порядку та сохранності села знову у важкі часи нашої країни..Завжди йшов на зустріч кожному,допомогав.
На кожній нараді,на кожних зборах завжди питали пораду у Василя Дмитровича. Завжди прислухалися до його мудрісті.
Кожна сумна звістка про загібель наших односельцев,молодих хлопців,якіх він знав змалечку,проходила скрізь його серце,що не могло не дати свій відбиток..На жаль,ця війна хочь й далеко від нас,алє забирає найкращих і тут, в мирному житті..
У нашій пам’яті Василь Дмитрович назавжди залишиться добрим другом, доброзичливим колегою, надійним порадником, професіоналом своєї справи.Назавжди залишиться чудовим чоловіком,батьком та дідусем..
Царство небесне та вічна світла пам’ять Вам, шановний Василь Дмитрович.
ps. Посміхайтеся,бо Життя того варте... (Яковенко.В.Д)
